ПЕРЕДМОВА

Метою цієї брошури є показати неприбутковим організаціям, якими видами діяльності вони можуть займатися в Україні без побоювань утратити свій неприбутковий статус. Очевидно, брошура стане корисною також особам, які бажають сприяти діяльності неприбуткових організацій (далі - НПО).

Потреба в подібній правовій інформації, як засвідчили численні круглі столи і тренінги, спричинена водночас кількома чинниками.

По-перше, урядовці нечітко уявляють собі загальні критерії і специфіку діяльності неурядових НПО, якими є насамперед громадські і благодійні організації. Ці організації вважають, мовляв, пасами політичного впливу, яким треба надавати пільги чи "перекривати кисень" залежно від політичної кон'юнктури. Отже, замість розуміння неприбуткової діяльності взагалі як такої, що спрямована на забезпечення немайнових прав кожної особи, ми досі стикаємося з напівфеодальною ієрархією статусів, привілеїв, пільг, бажаних видів діяльності і квазібюджетних установ. Це не тільки дозволяє маніпулювати активністю громадян, але й заважає НПО разом домагатися такого законодавства щодо їх діяльності, яке поєднує зрозумілі і єдині для всіх засади з достатньою гнучкістю.

По-друге, і серед урядовців, і серед багатьох активістів неурядових НПО поширена думка, нібито ці організації повинні діяти тільки коштом членських внесків або благодійних пожертв, а інші доходи буцім-то не пов'язані з неприбутковою діяльністю. Наявність фактичного прибутку відкидає НПО в лави тіньових ділків, які намагаються тільки уникнути податків. Подібна думка розбіжна і з досвідом інших країн, і власне України, і зі здоровим глуздом.

Так, частка пожертв коливається у розвинених країнах Європи лише у межах 1-12% загального доходу НПО. Решту вони одержують від держави (30-85%) чи заробляють самі. На яких благодійників можуть вони сподіватися в Україні, де половина підприємств мають збитки і не можуть надавати жодних пожертв, уряд фактично є банкрутом, а пересічна платня становить трохи більше 30$ на місяць, які ООН визнано за абсолютну межу злиднів? Очевидно, це іноземні уряди, на які й припадає левова частка пожертв українським НПО, і власні заробки. За минулий рік 11% загального доходу наші НПО заробили самі. Але це офіційна статистика. Насправді чимало з них не реєструвалися як неприбуткові, тобто діяли як підприємства, чимало були змушені робити це на "чорному" чи "сірому" ринках.

По-третє, активісти, урядовці, а тим паче пересічні громадяни чи підприємства недостатньо обізнані зі специфікою статусу і діяльності неприбуткових організацій, не знають про їхні правові можливості або не вміють ними користатися. Їм тяжко обстоювати свої позиції перед урядовцями без допомоги юристів, які також рідко спеціалізуються на питаннях діяльності НПО.

Все це привертає увагу до таких способів залучення ресурсів, які дозволяють користатися і наявними коштами, і податковими пільгами для власників цих коштів або майна. Саме за обізнаності на таких способах неприбуткова діяльність в Україні може стати ефективнішою і привабливішою.