З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про благодійництво та благодійні організації

Цей Закон визначає загальні засади благодійництва, забезпечує

правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на

розвиток благодійної діяльності, утвердження гуманізму і

милосердя, гарантує державну підтримку її учасникам, створює умови

для діяльності благодійних організацій відповідно до законодавства

України.

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів та понять

У цьому Законі наведені нижче терміни та поняття вживаються в

такому значенні:

благодійництво - добровільна безкорислива пожертва фізичних

та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової,

організаційної та іншої благодійної допомоги; специфічними формами

благодійництва є меценатство і спонсорство;

благодійна діяльність - безкорислива діяльність благодійних

організацій, що не передбачає одержання прибутків від цієї

діяльності;

благодійна організація - недержавна організація, головною

метою діяльності якої є здійснення благодійної діяльності в

інтересах суспільства або окремих категорій осіб згідно з цим

Законом;

благодійники - фізичні та юридичні особи, які здійснюють

благодійництво в інтересах набувачів благодійної допомоги;

набувачі благодійної допомоги - фізичні та юридичні особи,

які потребують і отримують благодійну допомогу;

меценатство - добровільна безкорислива діяльність фізичних

осіб у матеріальній, фінансовій та іншій підтримці набувачів

благодійної допомоги;

спонсорство - добровільна безприбуткова участь фізичних та

юридичних осіб у матеріальній підтримці благодійної діяльності з

метою популяризації винятково свого імені (назви), торгової марки.

Стаття 2. Засади благодійництва та благодійної діяльності

Благодійництво, благодійна діяльність здійснюються на засадах

законності, гуманності, спільності інтересів і рівності прав її

учасників, гласності, добровільності та самоврядування.

Діяльність благодійників і благодійних організацій має

суспільний характер, що не суперечить їх взаємодії з органами

державної влади і не позбавляє права на отримання державної

підтримки.

Фізичні та юридичні особи можуть займатися благодійництвом

разом з відповідними благодійними організаціями, зареєстрованими у

встановленому законодавством порядку.

Президент України, депутати, посадові і службові особи

органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а

також члени їх сімей можуть займатися благодійництвом і

благодійною діяльністю тільки в межах отриманих і задекларованих

доходів.

Стаття 3. Законодавство про благодійництво та благодійні

організації

Законодавство про благодійництво та благодійні організації

складається з Конституції України ( 254к/96-ВР ), цього Закону,

інших нормативно-правових актів, що регулюють благодійництво та

благодійну діяльність.

Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила,

ніж ті, що містяться в законодавстві України про благодійництво та

благодійні організації, то застосовуються правила міжнародного

договору, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою

України.

Стаття 4. Основні напрями благодійництва та благодійної

діяльності

Благодійництво, благодійна діяльність здійснюються у таких

основних напрямах:

сприяння практичному здійсненню загальнодержавних,

регіональних, місцевих та міжнародних програм, що спрямовані на

поліпшення соціально-економічного становища;

поліпшення матеріального становища набувачів благодійної

допомоги, сприяння соціальній реабілітації малозабезпечених,

безробітних, інвалідів, інших осіб, які потребують піклування, а

також подання допомоги особам, які через свої фізичні або інші

вади обмежені в реалізації своїх прав і законних інтересів;

подання допомоги громадянам, які постраждали внаслідок

стихійного лиха, екологічних, техногенних та інших катастроф, в

результаті соціальних конфліктів, нещасних випадків, а також

жертвам репресій, біженцям;

сприяння розвитку науки і освіти, реалізації науково-освітніх

програм, подання допомоги вчителям, вченим, студентам, учням;

сприяння розвитку культури, в тому числі реалізації програм

національно-культурного розвитку, доступові всіх верств населення,

особливо малозабезпечених, до культурних цінностей та художньої

творчості;

подання допомоги талановитій творчій молоді;

сприяння охороні і збереженню культурної спадщини,

історико-культурного середовища, пам'яток історії та культури,

місць поховання;

подання допомоги у розвитку видавничої справи, засобів

масової інформації, інформаційної інфраструктури;

сприяння розвитку природно-заповідного фонду та

природоохоронної справи;

сприяння розвитку охорони здоров'я, масової фізичної

культури, спорту і туризму, пропагування здорового способу життя,

участь у поданні медичної допомоги населенню та здійснення

соціального догляду за хворими, інвалідами, одинокими, людьми

похилого віку та іншими особами, які через свої фізичні,

матеріальні чи інші особливості потребують соціальної підтримки та

піклування;

сприяння захисту материнства та дитинства, подання допомоги

багатодітним та малозабезпеченим сім'ям.

Конкретні напрями благодійництва та благодійної діяльності

визначаються благодійниками і статутами (положеннями) благодійних

організацій.

Розділ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

БЛАГОДІЙНИЦТВА ТА ДІЯЛЬНОСТІ БЛАГОДІЙНИХ

ОРГАНІЗАЦІЙ

Стаття 5. Засновники благодійних організацій

Засновниками (засновником) благодійної організації можуть

бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без

громадянства, які досягли 18 років, а також юридичні особи

незалежно від форм власності.

Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, а

також державні і комунальні підприємства, установи, організації

України, що фінансуються з бюджету, не можуть бути засновниками

(засновником) благодійної організації.

Засновники (засновник) благодійної організації на загальних

зборах (з'їзді, конференції) приймають рішення про заснування

благодійної організації, затверджують статут (положення), формують

орган управління організацією, заслуховують звіти наглядової ради

щодо контролю за цільовим використанням коштів і майна благодійної

організації, вирішують інші питання, віднесені цим Законом та

статутом (положенням) благодійної організації до їх компетенції.

Стаття 6. Організаційно-правові форми благодійних організацій

Благодійні організації можуть утворюватися у таких

організаційно-правових формах:

членська благодійна організація;

благодійний фонд;

благодійна установа;

інші благодійні організації (фундації, місії, ліги тощо).

Конкретна організаційно-правова форма благодійних організацій

визначається засновниками (засновником).

Стаття 7. Статус благодійних організацій

Благодійні організації утворюються і діють за територіальним

принципом і поділяються за своїм статусом на всеукраїнські,

місцеві та міжнародні.

До всеукраїнських благодійних організацій належать благодійні

організації, діяльність яких поширюється на територію всієї

України та які мають свої відділення (філії, представництва) в

більшості областей України.

До місцевих належать благодійні організації, діяльність яких

поширюється на територію відповідного регіону або

адміністративно-територіальної одиниці.

До міжнародних належать благодійні організації, діяльність

яких поширюється на територію України і хоча б однієї іншої

держави.

Зареєстровані всеукраїнські та міжнародні благодійні

організації мають право створювати відділення, філії, а також

представництва в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів

України.

Територія діяльності благодійної організації визначається

відповідно до її статуту (положення).

Стаття 8. Державна реєстрація благодійної організації

Благодійна організація набуває права юридичної особи з

моменту її державної реєстрації.

Державна реєстрація всеукраїнських та міжнародних благодійних

організацій здійснюється Міністерством юстиції України, а місцевих

благодійних організацій, а також відділень (філій, представництв)

всеукраїнських, міжнародних благодійних організацій - відповідними

місцевими органами виконавчої влади.

За державну реєстрацію благодійної організації вноситься

плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України, але

не може бути більшим 10 неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян.

Для державної реєстрації благодійної організації подаються

такі документи: заява засновників (засновника) чи їх

уповноважених, статут (положення), протокол установчих зборів

(з'їзду, конференції), відомості про засновників (засновника) та

органи управління благодійної організації, відомості про місцеві

відділення (філії, представництва) благодійної організації,

документ, що засвідчує сплату коштів за державну реєстрацію.

Заява про державну реєстрацію благодійної організації

розглядається в двомісячний термін з дня подання всіх необхідних

документів. Про результати розгляду у 10-денний термін

повідомляється заявнику. Орган, який здійснює державну реєстрацію,

може проводити перевірку відомостей, що містяться в поданих

документах. За результатами розгляду заяви приймається рішення про

державну реєстрацію або відмову в державній реєстрації. Після

державної реєстрації благодійної організації засновникам

(засновнику) видається свідоцтво про реєстрацію за зразком,

встановленим Кабінетом Міністрів України.

Зареєстрована благодійна організація вноситься до реєстру

благодійних організацій, що ведеться органом, який здійснює

державну реєстрацію, з присвоєнням відповідного номера. Порядок

ведення реєстру встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Дані реєстру щодо благодійних організацій, які зареєстровані

Міністерством юстиції України, оприлюднюються в офіційних