З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про плату за землю
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 38,
ст. 560 )
( Вводиться в дію Постановою ВР
N 2536-ХІІ ( 2536-12 ) від 03.07.92, ВВР,
1992, N 38, ст.561 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3091-ХІІ ( 3091-12 ) від 09.04.93, ВВР,
1993, N 20, ст.212
N 3180-ХІІ ( 3180-12 ) від 05.05.93, ВВР,
1993, N 26, ст.277
N 3708-ХІІ ( 3708-12 ) від 16.12.93, ВВР, 1993,
N 51, ст.479
N 3898-ХІІ ( 3898-12 ) від 01.02.94, ВВР,
1994, N 20, ст.120
N 126/95-ВР від 06.04.95, ВВР, 1995, N 16,
ст.111
N
96/96-ВР від 22.03.96, ВВР, 1996, N 16, ст. 71 )
( В редакції Закону N 378/96-ВР від
19.09.96,
ВВР, 1996, N 45, ст.238 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 404/97-ВР від 27.06.97, ВВР, 1997, N 33,
ст.207
N 535/97-ВР від 19.09.97, ВВР, 1997, N 47,
ст.294
N
25/98-ВР від 15.01.98, ВВР, 1998, N 25, ст.147
N 320-ХІV ( 320-14 ) від 17.12.98, ВВР,
1999, N 5-6, ст.39
N 378-ХІV ( 378-14 ) від 31.12.98, ВВР,
1999, N 8, ст.59
N 403-ХІV ( 403-14 ) від 15.01.99, ВВР,
1999, N 15, ст.83
N 515-ХІV ( 515-14 ) від 18.03.99, ВВР,
1999, N 18, ст.140
N 722-ХІV ( 722-14 ) від 03.06.99, ВВР,
1999, N 32, ст.264
N 971-ХІV ( 971-14 ) від 15.07.99, ВВР,
1999, N 38, ст.352
N 973-ХІV ( 973-14 ) від 15.07.99, ВВР,
1999, N 39, ст.356
N 1242-ХІV ( 1242-14 ) від 18.11.99, ВВР,
2000, N 3, ст.20 -
набуває чинності з 01.01.2000
N 1278-ХІV ( 1278-14 ) від 03.12.99, ВВР,
2000, N 2, ст.16
N 1344-ХІV ( 1344-14 ) від 22.12.99 - набуває чинності з
01.01.2000, ВВР, 2000, N 6-7, ст.39
N 1375-ХІV ( 1375-14 ) від 13.01.2000, ВВР,
2000, N 10, ст.78
N 1458-ІІІ ( 1458-14 ) від 17.02.2000,
ВВР, 2000,
N 14-15-16, ст.121
N 1559-ІІІ ( 1559-14 ) від 16.03.2000, ВВР,
2000, N 22, ст.172
N 1715-ІІІ ( 1715-14 ) від 11.05.2000, ВВР,
2000, N 32, ст.260
N 1807-ІІІ ( 1807-14 ) від 08.06.2000, ВВР,
2000, N 38, ст.318
N 1926-ІІІ ( 1926-14 ) від 13.07.2000, ВВР,
2000, N 43, ст.363
N 1953-ІІІ ( 1953-14 ) від 14.09.2000, ВВР,
2000, N 45, ст.375
N 1991-ІІІ ( 1991-14 ) від 21.09.2000 -
набирає чинності з
01.01.2001, ВВР, 2000, N 48, ст.406
N 2120-ІІІ ( 2120-14 ) від 07.12.2000
N 2199-ІІІ ( 2199-14 ) від 21.12.2000 )
( Ставки
земельного податку збільшено
в 1,81 раза згідно із
Законом N
404/97-ВР від 27.06.97 )
( Дію
Закону зупинено для
сільськогосподарських
товаровиробників -
учасників експерименту по
запровадженню єдиного податку на території
Глобинського району
Полтавської області,
Старобешівського району
Донецької області та
Ужгородського району Закарпатської області
згідно із Законом N 25/98-ВР від
15.01.98 )
( Дію
Закону зупинено для сільськогосподарських
товаровиробників -
платників фіксованого
сільськогосподарського податку згідно із Законом
N 320-ХІV ( 320-14 ) від 17.12.98 )
( Дію Закону зупинено на період
проведення експерименту
для
підприємств - учасників
економічного експерименту
згідно із Законом N 1375-ХІV ( 1375-14 )
від 13.01.2000 )
Цей Закон визначає розміри та порядок
плати за використання
земельних ресурсів,
а також напрями
використання коштів, що
надійшли від
плати за землю,
відповідальність платників та
контроль за
правильністю обчислення і
справляння земельного
податку.
Розділ 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в
такому значенні:
грошова оцінка - капіталізований рентний
доход із земельної
ділянки;
податок - обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і
фізичних осіб за
користування земельними ділянками;
ставка податку - законодавчо визначений
річний розмір плати
за одиницю площі
оподатковуваної земельної ділянки;
оренда -
засноване на договорі
строкове платне володіння,
користування
земельною ділянкою;
землі сільськогосподарського призначення
- землі, надані для
потреб сільського
господарства або призначені для цих цілей;
землі населених пунктів - усі
землі в межах
населених
пунктів. Межі
населених пунктів встановлюються згідно з
законодавством
України.
Стаття 2. Використання землі в
Україні є платним. Плата за
землю
справляється у вигляді
земельного податку або
орендної
плати, що
визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри
податку за
земельні ділянки, грошову оцінку яких
не встановлено,
визначаються до
її встановлення в
порядку, визначеному цим
Законом.
Власники землі та землекористувачі, крім орендарів та
інвесторів -
учасників угоди про розподіл продукції, сплачують
земельний податок. ( Частина друга статті 2 із
змінами, внесеними
згідно із Законом
N 1807-ІІІ ( 1807-14 ) від 08.06.2000 )
Справляння земельного податку за
земельні ділянки, надані в
користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл
продукції,
замінюється розподілом
виробленої продукції між
державою та
інвестором на
умовах такої угоди. ( Статтю 2
доповнено частиною
третьою згідно із
Законом N 1807-ІІІ ( 1807-14 ) від 08.06.2000 )
За
земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна
плата.
(
Дію статті 3
зупинено на 2001
рік згідно із Законом
N 2120-ІІІ (
2120-14 ) від 07.12.2000 ) ( Дію статті 3 зупинено на
2000 рік згідно із
Законом N 1458-ІІІ ( 1458-14 ) від 17.02.2000 )
Стаття 3.
Плата за землю
запроваджується з метою формування
джерела коштів
для фінансування заходів
щодо раціонального
використання та
охорони земель, підвищення
родючості грунтів,
відшкодування витрат
власників землі і
землекористувачів,
пов'язаних з
господарюванням на землях
гіршої якості, ведення
земельного
кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу земель,
проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури
населених
пунктів.
Стаття 4. Розмір земельного податку
не залежить від
результатів господарської діяльності
власників землі та
землекористувачів.
(
Дію частини другої статті 4 зупинено на 2001 рік згідно із
Законом N
2120-ІІІ ( 2120-14
) від 07.12.2000 )( Дію частини
другої статті 4 зупинено на 2000 рік згідно із
Законом N 1458-ІІІ
( 1458-14
) від 17.02.2000 ) Ставки
земельного податку, порядок
обчислення і
сплати земельного податку не можуть встановлюватись
або змінюватись
іншими законодавчими актами,
крім цього Закону.
Зміни і доповнення
до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три
місяці до
початку нового бюджетного року і
набирають чинності з
початку нового
бюджетного року.
Стаття 5. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка
перебуває у
власності або користуванні, у тому числі
на умовах
оренди.
Суб'єктом плати за землю (платником)
є власник землі
і
землекористувач, у
тому числі орендар.
Розділ 2
ПЛАТА ЗА ЗЕМЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО
ПРИЗНАЧЕННЯ
Стаття 6. Ставки земельного податку
з одного гектара
сільськогосподарських угідь
встановлюються у відсотках
від їх
грошової оцінки у
таких розмірах:
для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1;
для багаторічних насаджень - 0,03.
За сільськогосподарські угіддя,
що надані у встановленому
порядку і
використовуються за цільовим призначенням, незалежно від
того, до якої категорії земель вони
віднесені, земельний податок
справляється згідно
з частиною першою цієї статті.
Розділ 3
ПЛАТА ЗА ЗЕМЛІ НАСЕЛЕНИХ
ПУНКТІВ
Стаття 7. Ставки земельного податку з земель, грошову оцінку
яких
встановлено, встановлюються у розмірі
одного відсотка від їх
грошової оцінки,
за винятком земельних
ділянок, зазначених у
частинах п'ятій -
десятій цієї статті та частині другій
статті 6
цього Закону.
Якщо грошову оцінку земельних ділянок не
встановлено, середні
ставки земельного
податку встановлюються у таких розмірах:
------------------------------------------------------------------
Групи населених | Середня ставка | Коефіцієнт, що застосо-
пунктів з чисель- | податку | вується у містах Києві,
ністю
населення | (коп. за
| Сімферополі, Севастопо-
(тис. чол.) | 1 кв. метр) | лі та містах обласного
| | підпорядкування
------------------------------------------------------------------
до 0,2 1,5
від 0,2 до 1 2,1
від 1 до 3 2,7
від 3 до 10 3,0
від 10 до 20 4,8
від 20 до 50 7,5 1,2
від 50 до 100 9,0 1,4
від 100 до
250 10,5 1,6
від 250 до
500 12,0 2,0
від 500 до
1000 15,0 2,5
від 1000 і
більше 21,0 3,0
------------------------------------------------------------------
( Ставки земельного податку, встановлені
частиною другою статті 7
збільшені в
2 рази згідно із Законом
378-ХІV ( 378-14 ) від
31.12.98 )
( Ставки земельного податку, встановлені
частиною другою статті 7
збільшені в 2,4 раза згідно із Законом N 1458-ІІІ (
1458-14 ) від
17.02.2000 )
( Установити, що в 2001 році по населених
пунктах, грошова оцінка
земель яких
не проведена, застосовуються ставки земельного
податку,
встановлені частиною другою
статті 7, збільшені в 2,62
раза згідно із
Законом N 2120-ІІІ ( 2120-14 ) від 07.12.2000 )
У населених пунктах, віднесених
Кабінетом Міністрів України
до курортних, до
ставок земельного податку, встановлених
частиною
другою цієї
статті, застосовуються коефіцієнти:
на Південному узбережжі Автономної
Республіки Крим - 3,0;
на Південно-східному узбережжі
Автономної Республіки Крим -
2,5;
на Західному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,2;
на Чорноморському узбережжі
Миколаївської, Одеської та
Херсонської
областей - 2,0;
у гірських та передгірних районах
Закарпатської, Львівської,
Івано-Франківської та Чернівецької областей