З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про страхування

( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1996, N 18, ст. 78 )

( Вводиться в дію Постановою ВР N 86/96-ВР від 07.03.96 )

(ВВР) 1996, N 18, ст. 79 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами

N 306/97-ВР від 04.06.97, ВВР, 1997, N 29, ст.191

N 589/97-ВР від 21.10.97, ВВР, 1998, N 2, ст. 4

N 684/97-ВР від 03.12.97, ВВР, 1998, N 11-12, ст.50

N 312-ХІV ( 312-14 ) від 11.12.98, ВВР, 1999, N 4, ст.35

N 1489-ІІІ ( 1489-14 ) від 22.02.2000, ВВР, 2000, N 19, ст.143

N 1642-ІІІ ( 1642-14 ) від 06.04.2000, ВВР, 2000, N 27, ст.213

N 1807-ІІІ ( 1807-14 ) від 08.06.2000, ВВР, 2000, N 38, ст.318

N 1937-ІІІ ( 1937-14 ) від 14.09.2000, ВВР, 2000, N 43, ст.366

N 2056-ІІІ ( 2056-14 ) від 19.10.2000 )

( У тексті Закону слова "Комітет у справах нагляду за

страховою діяльністю" в усіх відмінках замінено словами

"Міністерство фінансів України" у відповідному відмінку

згідно із Законом N 1937-ІІІ ( 1937-14 ) від 14.09.2000 )

Цей Закон регулює відносини в сфері страхування і спрямований

на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту

майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Дія цього Закону не поширюється на державне соціальне

страхування.

Розділ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Поняття страхування

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту

майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання

певних подій (страхових випадків), визначених договором

страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів,

що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами

страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Стаття 2. Страховики

Страховиками визнаються юридичні особи, які створені у формі

акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з

додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про

господарські товариства" ( 1576-12 ) з урахуванням особливостей,

передбачених цим Законом, а також які одержали у встановленому

порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників

страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в

Україні здійснюється виключно страховиками - резидентами України.

В окремих випадках, встановлених законодавством України,

страховиками визнаються державні організації, які створені і діють

відповідно до цього Закону.

Загальна частка іноземних юридичних осіб та іноземних

громадян у статутному фонді страховика не може перевищувати 49

відсотків, крім випадку, передбаченого статтею 43 цього Закону.

Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших

страховиків України не може перевищувати 20 відсотків його

власного статутного фонду, в тому числі розмір внеску до

статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 5

відсотків.

Частка грошових внесків у сплаченому статутному фонді

страховика повинна бути не менше 60 відсотків. Допускається сплата

грошової частини внесків до статутного фонду страховика цінними

паперами, що випускаються державою за їх номінальною вартістю в

порядку, визначеному Міністерством фінансів України, але не більше

25 відсотків загального розміру статутного фонду.

Забороняється використовувати для формування статутного фонду

кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит та під

заставу, і вносити нематеріальні активи.

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише

страхування, перестраховування і фінансова діяльність, пов'язана з

формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Допускається виконання зазначених видів діяльності у вигляді

надання послуг для інших страховиків на підставі укладених угод

про сумісну діяльність.

Юридичні особи, які не відповідають вимогам цієї статті, не

можуть займатися страховою діяльністю.

Стаття 3. Страхувальники

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні

громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є

страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про

страхування третіх осіб (застрахованих осіб), які можуть набувати

прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування.

Страхувальники мають право при укладанні договорів

страхування призначати громадян або юридичних осіб для отримання

страхових сум (страхового відшкодування), а також замінювати їх до

настання страхового випадку.

Стаття 4. Об'єкти та види страхування

Об'єктами страхування можуть бути майнові інтереси, що не

суперечать законодавству України, пов'язані:

з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією

страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове

страхування);

з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі

або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі

(страхування відповідальності).

Конкретні види страхування, на які видається відповідна

ліцензія, визначаються на основі встановлених страховиком правил

(умов) страхування (страхових продуктів).

Страховики мають право займатися тільки тими видами

страхування, які визначені в ліцензії.

Стаття 5. Форми страхування

Страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між

страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок проведення

добровільного страхування визначаються правилами страхування, що

встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього

Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні

договору страхування.

Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути

обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.

Обов'язкове страхування встановлюється законами України

шляхом внесення змін у цей Закон.

Форми типового договору, порядок проведення і особливі умови

ліцензування обов'язкового страхування визначаються Кабінетом

Міністрів України.

Стаття 6. Види обов'язкового страхування

В Україні здійснюються такі види обов'язкового страхування:

1) медичне страхування;

2) державне особисте страхування військовослужбовців і

військовозобов'язаних, призваних на збори;

3) державне особисте страхування осіб рядового,

начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів

внутрішніх справ;

4) державне обов'язкове особисте страхування медичних і

фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом

імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків;

5) державне обов'язкове особисте страхування працівників

митних органів;

6) державне обов'язкове особисте страхування працівників

прокуратури;

7) державне страхування життя і здоров'я народних депутатів;

8) державне особисте страхування службових осіб державної

контрольно-ревізійної служби в Україні;

9) державне особисте страхування службових осіб державних

податкових інспекцій;

10) державне обов'язкове страхування службових осіб державних

органів у справах захисту прав споживачів;

11) особисте страхування працівників відомчої та сільської

пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);

12) державне страхування посадових осіб інспекцій державного

архітектурно-будівельного контролю;

13) державне страхування спортсменів вищих категорій;

14) державне страхування працівників державної лісової

охорони;

15) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної

медицини;

16) державне страхування життя і здоров'я суддів;

17) державне страхування донорів крові та (або) її

компонентів;

18) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

19) страхування членів екіпажу і авіаційного персоналу;

20) страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб,

пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу при виконанні

авіаційних робіт, та пасажирів, які перевозяться за його заявкою

без придбання квитків;

21) страхування ризикових професій народного господарства від

нещасних випадків;

22) страхування відповідальності повітряного перевізника і

виконавця повітряних робіт щодо відшкодування збитків, заподіяних

пасажирам, багажу, пошті, вантажу, прийнятим до перевезення, іншим

користувачам повітряного транспорту та третім особам; ( Пункт 22

статті 6 в редакції Закону N 589/97-ВР від 21.10.97 )

23) страхування відповідальності експлуатанта повітряного

судна за збитки, які можуть бути завдані ним при виконанні

авіаційних робіт;

24) страхування цивільної відповідальності власників

транспортних засобів;

25) страхування авіаційних суден;

26) обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських

культур і багаторічних насаджень у радгоспах та інших державних

сільськогосподарських підприємствах;

27) страхування цивільної відповідальності оператора ядерної

установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного

інциденту (порядок та умови цього страхування визначаються

спеціальним законом України); ( Статтю 6 доповнено пунктом 27

згідно із Законом N 684/97-ВР від 03.12.97 )

28) державне обов'язкове особисте страхування осіб рядового

і начальницького складу та працівників кримінально-виконавчої

системи; ( Статтю 6 доповнено пунктом 28 згідно із Законом

N 312-ХІV ( 312-14 ) від 11.12.98 )

29) державне обов'язкове страхування працівників, які беруть

участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють

догляд за особами, які страждають на психічні розлади; ( Статтю 6

доповнено пунктом 29 згідно із Законом N 1489-ІІІ ( 1489-14 ) від

22.02.2000 )

30) обов'язкове державне страхування державних виконавців;

( Статтю 6 доповнено пунктом 30 згідно із Законом N 2056-ІІІ

( 2056-14 ) від 19.10.2000 )

31) державне обов'язкове особисте страхування працівників

державної санітарно-епідеміологічної служби на випадок каліцтва

або професійного захворювання, одержаних під час виконання

службових обов'язків; ( Статтю 6 доповнено пунктом згідно із

Законом N 1642-ІІІ ( 1642-14 ) від 06.04.2000 )

32) страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому

числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, за угодою про

розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;