З А К О Н  У К Р А Ї Н И

 

                         Про оренду землі

 

 

    ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, N 46-47, ст.280 )

 

            ( Із змінами, внесеними згідно із Законом

              N 1019-ХІV  від 08.09.99 )

 

     Цей Закон  визначає  загальні  засади  набуття,  реалізації і

припинення права на оренду земельної ділянки.

 

                   Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

     Стаття 1. Завдання Закону про оренду землі

 

     Завданням цього Закону є  регулювання  відносин  щодо  оренди

землі  з  метою  створення  умов  для  раціонального  користування

земельною  ділянкою,  забезпечення  захисту  прав   орендарів   та

орендодавців.

 

     Стаття 2. Правові засади оренди землі

 

     Відносини, пов'язані  з орендою землі,  регулюються Земельним

кодексом України ,  цим  Законом,  Цивільним  кодексом

України ,  іншими  законами  України,  постановами,

виданими Кабінетом Міністрів України, у випадках, передбачених цим

Законом, а також договором оренди землі.

 

     Стаття 3. Оренда землі

 

     Оренда землі  -  це  засноване  на договорі строкове,  платне

володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві

для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

 

     Стаття 4. Об'єкти оренди землі

 

     1. Об'єктами  оренди  є  земельні  ділянки,  що перебувають у

власності  громадян  та  юридичних  осіб  України,  територіальних

громад сіл, селищ, міст (комунальній власності), держави.

     2. Об'єктами   оренди   можуть   бути   земельні   ділянки  з

насадженнями,  будівлями,  спорудами, водоймами, що розташовані на

них, якщо це передбачено договором оренди.

     3. При  передачі в оренду земельних ділянок громадянами,  які

мають   право   на   земельну   частку   (пай)   у    недержавному

сільськогосподарському   підприємстві,   їх   місце   розташування

визначається  з   урахуванням   вимог   раціональної   організації

території   і   компактності   землекористування   відповідно   до

спеціальних землевпорядних проектів, які затверджуються загальними

зборами  членів  сільськогосподарського  підприємства  або зборами

уповноважених,  а в акціонерному товаристві -  загальними  зборами

товариства.

 

     Стаття 5. Орендодавці землі

 

     1. Орендодавцями  земельних  ділянок  є громадяни та юридичні

особи України, у власності яких перебувають земельні ділянки.

     2. Орендодавцями   земельних   ділянок,   що   перебувають  у

комунальній  власності,   є   органи   місцевого   самоврядування:

сільські, селищні, міські ради.

     3. Орендодавцями  земельних   ділянок,   що   перебувають   у

державній    власності,    є    районні,   обласні,   Київська   і

Севастопольська  міські  державні  адміністрації,  Рада  міністрів

Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України у межах їх

повноважень.  Рішення  про  надання  в  оренду  земельних  ділянок

зазначені   органи  державної  влади  приймають  при  попередньому

погодженні цих питань на сесіях відповідних рад.

 

     Стаття 6. Орендарі землі

 

     1. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи,

яким  на  підставі  договору  оренди  належить  право  володіння і

користування земельною ділянкою.

     2. Орендарями земельних ділянок можуть бути:

     1) районні,  обласні,  Київська  і   Севастопольська   міські

державні адміністрації,  Рада міністрів Автономної Республіки Крим

та Кабінет Міністрів України;

     2) органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські

ради;

     3) громадяни України,  юридичні особи,  релігійні, громадські

організації,  міжнародні  об'єднання  та  організації,   а   також

іноземні  держави,  іноземні юридичні та фізичні особи,  особи без

громадянства.

     3. Орендарями    земельних   ділянок   сільськогосподарського

призначення   для   ведення    товарного    сільськогосподарського

виробництва  можуть  бути юридичні особи,  установчими документами

яких передбачено здійснення цього виду діяльності, а також фізичні

особи,  які  мають  необхідну  кваліфікацію  або  досвід  роботи в

сільському господарстві.

 

     Стаття 7. Право на оренду землі

 

     1. Орендарі набувають права на оренду  земельної  ділянки  на

підставах  і  в порядку,  передбачених Земельним кодексом України,

цим та іншими законами України та договором оренди землі.

     2. Підставою для укладення договору оренди і набуття права на

оренду земельної ділянки, що перебуває у комунальній або державній

власності, є рішення орендодавця.

     3. У разі  набуття  права  на  оренду  земельної  ділянки  на

конкурентних  засадах  підставою  для  укладення договору оренди є

результати конкурсу чи аукціону.

     4. Громадяни,  які  мають  право  на  земельну частку (пай) у

недержавному сільськогосподарському підприємстві,  можуть передати

в     оренду     відповідну     земельну    ділянку    лише    для

сільськогосподарського   використання   в   порядку,   визначеному

Земельним кодексом України та законами України.

     5. При достроковому припиненні або розірванні договору оренди

за ініціативою орендодавця земельної ділянки, право на оренду якої

набуто   за    результатами    аукціону    (конкурсу),    орендарю

відшкодовуються  орендодавцем  витрати  на його набуття у розмірі,

визначеному умовами договору, протягом 6 місяців.

     6. Земельна ділянка,  обтяжена заставою, може бути передана в

оренду у разі згоди заставодержателя.

 

     Стаття 8. Перехід права на оренду земельної ділянки

 

     1. Право на оренду земельної ділянки переходить після  смерті

громадянина-орендаря, якщо  інше  не передбачено договором оренди,

до спадкоємців,  а при їх відмові стати орендарем  чи  відсутності

таких  - до осіб,  які використовували цю земельну ділянку разом з

орендарем та виявили бажання стати орендарями у разі,  якщо це  не

суперечить  статті  6  цього  Закону та вимогам Земельного кодексу

України.

     2. У разі засудження громадянина-орендаря до позбавлення волі

право на оренду земельної ділянки переходить до одного  із  членів

його  сім'ї,  який виявив бажання і може згідно з законами України

стати орендарем.

 

     Стаття 9. Суборенда земельних ділянок

 

     1. Орендована   для   несільськогосподарського   використання

земельна  ділянка  або  її  частина  може  за  згодою  орендодавця

передаватись у володіння і користування іншій особі (суборенда)  у

разі переходу до неї права володіння і користування на будівлю або

споруду, яка розташована на орендованій земельній ділянці, а також

в інших випадках і межах, передбачених законом.

     2. Орендар має право передати в  суборенду  земельні  ділянки

сільськогосподарського  призначення особам,  визначеним у статті 6

цього Закону, лише у разі і на строк:

     1) тимчасової непрацездатності (хвороби);

     2) інвалідності;

     3) призову  на  строкову  військову  службу  до  Збройних Сил

України,  інших  військових  формувань,  створених  відповідно  до

законодавства України;

     4) навчання з відривом від виробництва;

     5) обрання    на    виборні   посади   в   органи   місцевого

самоврядування та органи державної влади України,  якщо  згідно  з

законами  України  він не може суміщати свою службову діяльність з

іншою посадою,  займатися підприємницькою  діяльністю,  одержувати

від цього прибуток.

     3. Умови договору суборенди земельної  ділянки  (її  частини)

мають бути визначені в межах договору оренди земельної ділянки (її

частини)  і  не  суперечити  йому.  Термін   суборенди   не   може

перевищувати строку дії договору оренди земельної ділянки.

     4. У разі припинення або розірвання договору оренди  чинність

договору суборенди земельної ділянки припиняється.

     5. Договір суборенди  земельної  ділянки  підлягає  державній

реєстрації.

     6. За бажанням однієї зі сторін договір  суборенди  земельної

ділянки посвідчується нотаріально.

 

     Стаття 10. Право орендаря на отримання орендованої земельної

                ділянки у власність

 

     Орендар земельної ділянки має переважне  право  на  отримання

орендованої  земельної  ділянки  у власність у випадках і порядку,

визначених Земельним кодексом України.

 

     Стаття 11. Права третіх осіб на орендовану земельну ділянку

 

     1. Передача в оренду земельної ділянки  не  є  підставою  для

припинення або зміни прав третіх осіб щодо цієї земельної ділянки.

     2. При   укладенні   договору   оренди   землі   орендодавець

зобов'язаний  вказати у договорі на існуючі обмеження та обтяження

у використанні земельної ділянки,  інші  права  третіх  осіб  щодо

земельної   ділянки,   яка   передається   в  оренду.  Невиконання

орендодавцем  такого  зобов'язання  дає  право  орендарю  вимагати

зменшення   орендної  плати  або  розірвання  договору  оренди  та

відшкодування збитків.

 

                 Розділ ІІ. ДОГОВІР ОРЕНДИ ЗЕМЛІ

 

     Стаття 12. Поняття договору оренди землі

 

     Договір оренди  землі  -  це   угода   сторін   про   взаємні

зобов'язання,  відповідно  до  яких  орендодавець за плату передає

орендареві  у  володіння  і  користування  земельну  ділянку   для

господарського використання на обумовлений договором строк.

 

     Стаття 13. Форма договору оренди землі

 

     1. Договір  оренди  земельної ділянки укладається у письмовій

формі.

     2. Невід'ємною   частиною  договору  оренди  є  план  (схема)

земельної ділянки.

     3. Договір    оренди    земельної    ділянки    посвідчується

нотаріально  за її місцезнаходженням. ( Частина третя статті 13 із

змінами,  внесеними  згідно  із Законом N 1019-ХІV  від

08.09.99 )

 

     Стаття 14. Умови договору оренди землі

 

     1. Умови  договору  оренди  земельної   ділянки   не   можуть

суперечити законам України.

     2. Істотними умовами договору оренди земельної ділянки є:

     1) об'єкт  оренди  (місце  розташування  та  розмір земельної

ділянки);

     2) термін договору оренди;

     3) орендна плата (розмір,  індексація, форми платежу, терміни

та порядок внесення і перегляду);